Терен зацвівоповідання, повість

Анотація

Красивий терен, коли цвіте. Чомусь тривожить він, як густі хмари. Бо крутий норов має. Не кожному спокій несе. П'янить і ранить, лікує і бентежить. І дає надію, як ніжно-сумна пісня, в якій він є. Таке й життя людей в оповіданнях і повісті цієї книжки. Весь час вони в роботі. У випробуваннях любов'ю, болем і сльозами. Життєлюбність не покидає їх і за мить до смерті. Бо вірять, що й на Небесах є життя. Гріх не любити їх. А терен таки зацвів.